Борис Загрева: Партійні інтереси мене не цікавлять. Мені важливі інтереси виборців

Борис Загрева: Партійні інтереси мене не цікавлять. Мені важливі інтереси виборців

Після 31 жовтня нинішній заступник голови Волиньради належав до тієї когорти кандидатів, які спокійно спостерігали за процесом, більш ніж впевнено вигравши вибори на мажоритарному окрузі. Не виключення, що, як і в 2006 році, Загрева матиме так звану «золоту акцію» в розподілі політичних сил та сфери впливу в обласній раді.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

ЯКЩО ПОВЕРНЕМОСЯ ДО МИНУЛОГО, ТО НАС ОЧІКУЄ НОВА РЕВОЛЮЦІЯ
2010-08-25 10:09:00

ЯКЩО ПОВЕРНЕМОСЯ ДО МИНУЛОГО, ТО НАС ОЧІКУЄ НОВА РЕВОЛЮЦІЯ

Про незалежність України, її шлях, місце та наслідки в ній Помаранчевої революції, роль громади в сучасному житті розмірковує депутат обласної ради Володимир Бондар

-Володимире Нальковичу, як ви, тоді ще студент, сприйняли проголошення Незалежності?

     - Безперечно - з піднесенням. Незалежність сприймали як перспективу розвитку кожного українця. Тоді здавалося, що ми будемо приймати власні рішення, що кожному з нас ніщо не заважатиме розвиватися. Ми ж маємо свою, власну державу! У молодшому віці все ж бо сприймається «на ура», емоційно піднесено, з великими надіями. І це відчуття збереглося надовго. І з часом збагатилося ще й почуттям відповідальності. Ми усвідомлювали, що Незалежність - це не просто ейфорія, це не просто добро, а це й величезна відповідальність за власну долю і участь тих людей, які тебе оточують, за рідних і близьких, за долю, кажучи словами поета, і мертвих, і живих, і ненароджених... І от, власне, почуття відповідальності, яке приходить згодом, - вважаю найважливішим, що має бути пов'язане з Незалежністю.

     - Ви були одним з керівників, та що там, лідером Помаранчевої революції на Волині. Багато хто сьогодні запитує - а чи потрібно було?

     - Ми живемо тим, що маємо. Часом критикуємо, аналізуємо, але повертатися до того, «а що було б, якби» - безперспективно. Маємо період, що настав уже після Помаранчевої революції, маємо перші спроби цензури в пресі, повернення чиновників, які, м'яко кажучи, не поважають свободу особистості. Сьогодні знову продаються і посади, і політичні позиції. Але час переконав - куплена посада ніколи не буде ефективною для суспільства. Продана партійна позиція ні до чого доброго не приведе, хіба що дасть якусь матеріальну компенсацію. Але озирнімося - це все було в «допомаранчевий» час. Це шлях в глухий кут. І я вважаю, що це призведе до чергової революції, якого кольору вона не була б, які завдання перед собою не ставила б.

     - Але чи підуть наші люди на нову революцію?

     - Люди хочуть вдосконалювати суспільство - це їхня природна потреба, так само, як дихати повітрям і бачити сонце. І Помаранчева революція була наслідком небажання влади вдосконалювати суспільство, робити його сучасним. Сьогодні влада знову стає на ту саму дорогу, наступає на ті ж граблі, сподіваючись пройти іншим шляхом, але його не буде, так само, як іншого результату, що був у попередньої влади. Не вдасться загнати суспільство в якесь ідеологічне гетто, тому що воно з нього вийшло і назад не повернеться.

     - Колись була популярною рубрика «Якби директором був я». Ви були «директором» області. Що з погляду сьогодення слід змінити, щоб таки не наступати на горезвісні граблі?

     - Ми пропонували суспільству свою форму і модель змін. Так, у чомусь недосконалу. Але, попри все, давали можливість суспільству знаходити в собі потенціал для розвитку. І помилкою центральної влади став той момент, що не побороли в жорсткий спосіб того негативу в житті, якого слід було позбутися. Час упустили, бо треба було негайно проводити реформу правоохоронної і судової систем, докорінно змінювати функції прокуратури, міліції, служби безпеки. І починати варто було наступного після приходу до влади дня, - я був одним із тих, хто говорив про це. Треба було створити нові механізми влади з новими людьми. Але цього не зробили й відтак почався закономірний процес - після року будь-яка влада починає консервувати все, чого досягла за цей час. До речі, нижня й середня ланки влади були готові проводити зміни. Але такої готовності не було нагорі.

     - За дев'ятнадцять років були моменти, коли здавалося, що можна зробити те, про що мріялося?

     - Були такі моменти. Я реально підтримував свободу преси, очолюючи виконавчу владу області. Або візьмемо економічний варіант. До 2004 року ми тільки скорочували темпи падіння промисловості. А з 2004-го почали промисловість піднімати, якщо до того тільки ліквідовували підприємства, то з наступного року почали їх будувати. І те, що за один рік залучали більше інвестицій, ніж за всі попередні, це правда. Те, що зростали обсяги промислової продукції, теж факт. Зараз, на мою думку, ми втратимо динаміку і економічну, і суспільно-політичну, й правову. Чи буде новий поступальний рух?

     - Як у цьому контексті виглядає Луцьк?

     - Ми маємо кризу традиційних політичних партій, які були популярні на Волині, зокрема й у Луцьку. Таких-от як «Батьківщина», «Наша Україна», які вже відходять, хочемо ми цього чи ні. Вони виявилися не партіями, а швидше чиїмись проектами. Не змогли втримати владу, не можуть діяти і в опозиції. Більшість партійних функціонерів очікують виборів як можливість заробити гроші, а не прагнуть довести правоту своєї ідеологічної позиції. Політична діяльність стає елементарним заробітчанством. Ось чому частина людей відходить від партій, які є партіями однієї людини, а приходить до партій суспільних. Громада має силу і з нею повинні рахуватися політики, - і ті, що при владі, і ті, що поза нею. Але цього не відбувається, ось тому й маємо в Луцьку таку ситуацію, яка є наразі.

     - Але ж стільки разів різна влада проголошувала Луцьк європейським містом...

     - Як на мене, то Луцьк поволі перетворюється на одне з сіл нашої області. Ми втрачаємо не тільки зовнішнє архітектурне обличчя міста... Даруйте, але як сприймається дитячий майданчик на центральній площі волинської столиці? Це лише один штрих. Місто втрачає свою ауру, яка була наприкінці 80-х - початку 90-х років минулого століття. Кількість фестивалів, штучно проведених заходів - не допомагає, як і підфарбовування фасадів не змінює суті, стилю його життя. Внутрішня аура повинна відчуватися у здатності громади створювати середовище. Мені здається, це середовище руйнують представники влади різних рівнів. Їхні намагання довести протилежне - неглибокі, нещирі, лише на словах. Певен, що після виборів Луцьк поверне собі те обличчя, яке ми звикли бачити і яке властиве тільки йому.

     - Ви підтримуєте зв'язки з ветеранами боротьби за незалежність, колишніми рухівцями, тими, хто творив Помаранчеву революцію, сподіваючись змінити Україну?

     - Найбільше ціную спілкування зі звичайними людьми, які завжди висловлюють своє бачення сьогодні й робитимуть це у майбутньому. Вони захищають українську мову від зневаги як мову титульної нації. Не підфарбовують фасади, не влаштовують пишних феєрверків і не проводять пишних концертів, а роблять прості, реальні справи, які і є справами громади. Для яких свобода слова - це не порожні слова, а можливість залишатися українцями за будь-яких обставин. Ці люди завжди були гідними: і в роки незалежності, і в час Помаранчевої революції. Тож їх насамперед я вітаю з іще однією річницею Незалежності! Саме їхні сподівання ми разом будемо втілювати у тих буднях, які настануть після найбільшого українського свята.

Володимир ЛИС

Волинь-нова

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"